⁷ Хиба ви на лице дивитесь? Коли хто певен у собі, що він Христів, нехай знов по собі думає так, що, як він Христів, так і ми Христові.

⁸ Бо коли б я ще більш хвалив ся властю нашою, що дав нам Господь на збудуваннє, а не на зруйнуваннє ваше, то не осоромив ся б.

⁹ (Та) щоб не здаватись, наче б лякав вас посланнями, —

¹⁰ бо послання (його) скажуть, важкі і кріпкі, а присутність тїла немочна і слово мизерне, —

¹¹ такий нехай се знає, що які ми словом у посланнях, не бувши (між вами), такі ми й дїлом, бувши (між вами).

¹² Бо не сьміємо прилїчувати або рівняти себе до деяких, що самі себе хвалять; ті, що самі в собі себе міряють і порівнюють самих себе, не розуміють.

¹³ Ми ж не без міри хвалити мемось, а по мірі мірила, що відмірив нам Бог, (яко) міру, щоб досягти і до вас.

¹⁴ Ми бо не так, як би не досягнувши вас, над міру простираємось; бо аж і до вас досягли благовістєм Христовим.

¹⁵ Не без міри хвалимось чужою працею, маючи надїю, що, як виросте віра ваша, то звеличимось і ми по мірилу нашому надто,

¹⁶ щоб і дальше вас благовіствувати, і не хвалитись над тим, що чужим мірилом приготовлене.

¹⁷ Хто ж хвалить ся, нехай у Господї хвалить ся.

¹⁸ Бо не той певний, хто сам себе хвалить, а кого Господь похваляє.

²⁸ Істино глаголю вам: Що всї гріхи відпустять ся синам чоловічим, і хули, якими б вони нї хулили;

²⁹ хто ж хулити ме на Духа сьвятого, не має прощення во віки, а винен вічного осуду:

³⁰ бо казали: Духа нечистого має.

³¹ Приходять тодї брати й мати Його, й стоячи на дворі, послали до Него, кличучи Його.

³² І сидїв народ круг Него; кажуть же Йому: Ось мати Твоя і брати Твої на дворі шукають Тебе.

³³ І, озвавшись до них, рече: Хто се мати моя, або брати мої?

³⁴ І, позирнувши кругом по тих, що сидїли коло Него, рече: Оце мати моя, і брати мої!

³⁵ Хто бо чинити ме волю Божу, той брат менї, й сестра моя, і мати.

¹ Рече ж до учеників: Не можна не прийти поблазням; горе ж, через кого приходять!

² Лучче б йому було, коли б жорно млинове почеплено на шию йому, та й укинуто в море, нїж щоб зблазнив одного з малих сих.

³ Озирайтесь на себе. Коли погрішить проти тебе брат твій, докори йому, й коли покаєть ся, прости йому.

⁴ І коли сїм раз на день погрішить проти тебе, й сїм раз на день обернеть ся до тебе, кажучи: Каюсь; прости йому.

⁵ І казали апостоли Господеві: Прибав нам віри.

⁶ Рече ж Господь: Коли б ви мали віру з зерно горчицї, то сказали б шовковинї оцїй: Викоренись і посадись у морю, то послухала б вас.

⁷ Хто ж з вас, слугу мавши, ратая чи пастуха, як ійде з поля, скаже йому зараз: Прийшовши сїдай їсти?

⁸ А чи не скаже йому: Наготов менї що вечеряти, та підперезавшись послугуй менї, поки їсти му та пити му, а потім їсти меш і пити меш ти?

⁹ Чи дякує тому слузї, що зробив, що звелено йому?

¹⁰ Так і ви, коли зробите все, що звелено вам, кажіть: Що слуги ми нїкчемні; бо, що повинні зробити, зробили.

¹¹ І сталось, як ійшов Він у Єрусалим, і проходив серединою Самариї та Галилеї,

¹² і, як увійшов ув одно село, зустріло Його десять прокажених чоловіків, що стояли оддалеки.

¹³ І піднесли вони голос, кажучи: Ісусе, наставниче, помилуй нас.

¹⁴ І побачивши рече їм: Ідїть покажіть себе священикам. І сталось, як пійшли вони, очистились.

¹⁵ Один же з них, бачивши, що одужав, вернувсь, голосом великим прославляючи Бога,

¹⁶ і, припав лицем до ніг Його, дякуючи Йому; а був він Самарянин.

¹⁷ Озвав ся ж Ісус і рече: Чи не десять очистились? девять же де?

¹⁸ Не знайшлись, щоб вернувшись оддати славу Богу, тільки чужоземець сей?

¹⁹ І рече йому: Уставши йди; віра твоя спасла тебе.

²⁰ Як же спитали Його Фарисеї, коли прийде царство Боже, відказав їм, і рече: Не прийде царство Боже з постереганнєм,

²¹ анї казати муть: Дивись, ось воно; або: Дивись, он, бо царство Боже у вас усерединї.

²² Рече ж до учеників: Прийдуть днї, що бажати мете один з днїв Сина чоловічого видїти, та й не побачите.

²³ І казати муть вам: Дивись, ось; або: Дивись, он; не йдїть і не ганяйтесь.

²⁴ Бо, як блискавиця, блиснувши з одного краю під небом, до другого краю під небом сьвітить, так буде й Син чоловічий дня свого.

²⁵ Перше ж мусить Він багато терпіти, й відцураєть ся Його рід сей.

²⁶ І як сталось за днїв Ноя, так буде й за днїв Сина чоловічого.

²⁷ Їли, пили, женились, оддавались, аж до дня, як увійшов Ной у ковчег, і настав потоп, та й вигубив усїх.

²⁸ Так само, як сталось і за Лота; їли, пили, торгували, продавали, насаджували, будували,

²⁹ которого ж дня вийшов Лот із Содома, линуло огнем та сїркою з неба та й вигубило всїх.

³⁰ Так же буде й в день, котрого Син чоловічий відкриєть ся.

³¹ Того дня, хто буде на криші, а надібє його в хатї, нехай не злазить узяти його; й хто на полї, так само нехай не вертаєть ся назад.

³² Спогадайте Лотову жінку.

³³ Коли хто шукати ме душу свою спасти, погубить її, а хто погубить її, оживить її.

³⁴ Глаголю вам, тієї ночі буде двоє на однім ліжку; один візьметь ся, а другий зоставить ся.

³⁵ Дві молоти муть укупі; одна візьметь ся, а друга зоставить ся.

³⁶ Двоє будуть у полї; один візьметь ся, а другий зоставить ся.

³⁷ І озвавшись кажуть до Него: Де, Господи? Він же рече їм: Де тїло, там збирати муть ся орли.