¹⁶ Одинайцять же учеників пійшли в Галилею, на гору, куди повелїв їм Ісус.

¹⁷ І, побачивши Його, поклонились Йому; инші ж сумнились.

¹⁸ І, приступивши Ісус, промовив до них, глаголючи: Дана менї всяка власть на небі й на землї.

¹⁹ Ійдїть же навчайте всї народи, хрестячи їх в імя Отця, і Сина, й сьвятого Духа,

²⁰ навчаючи їх додержувати всього, що я заповідав вам; і ось я з вами по всї днї, до кінця сьвіта. Амінь.

¹ Звіщаю ж вам, браттє, благовістє, що я благовіствував вам, котре й прийняли ви, і в котрому встояли,

² котрим і спасаєтесь, коли памятаєте, яким словом я благовіствував вам, хиба що марно увірували.

³ Бо я передав вам найперш, що й прийняв, що Христос умер за наші гріхи по писанням,

⁴ і що поховано Його, і що встав третього дня по писанням,

⁵ і що явив ся Кифі а опісля дванайцятьом.

⁶ Після того явив ся більш пяти сотень братам разом, з котрих більше живуть і досї, инші ж і впокоїлись.

⁷ Після того явив ся Якову, а потім усїм апостолам.

⁸ На останок же всїх, мов якому недорідку, явивсь і менї.

⁹ Я бо останнїй з апостолів, котрий недостоєн зватись апостолом, бо гонив церкву Божу.

¹⁰ Благодаттю ж Божою я те, що є; і благодать Його до мене була не марна, а більш усїх їх працював я; не я ж, а благодать Божа, що зо мною.

¹¹ Чи то ж я, чи то вони, так проповідуємо, і так ви увірували.

⁵ Так бо нехай думаєть ся у вас, як і в Христї Ісусї,

⁶ котрий, бувши в образї Божому, не вважав хижацтвом бути рівним Богу;

⁷ тільки ж умалив себе, прийнявши вид слуги, бувши в подобиї чоловічому,

⁸ і здававшись видом, яко чоловік, принизив себе, бувши слухняним аж до смерти, смерти ж хрестної.

⁹ Тим же і Бог Його високо вознїс, і дав Йому імя, більше всякого імени,

¹⁰ щоб в імя Ісусове приклонилось усяке колїно, що на небі, і на землї, і під землею,

¹¹ і щоб усякий язик визнавав, що Господь Ісус Христос у славу Бога Отця.

¹⁶ І ось один, приступивши, каже Йому: Учителю благий, що доброго робити менї, щоб мати життє вічне?

¹⁷ Він же рече до Него: Чого ти звеш мене благим? нїхто не благий, тільки один, Бог. Коли ж бажаєш увійти в життє, держи заповідї.

¹⁸ Каже до Него: Которі? Ісус же рече: Оцї: Не вбивай, Не роби перелюбу, Не крадь, Не сьвідкуй криво;

¹⁹ Поважай батька твого й матїр, і: Люби ближнього твого, як себе самого.

²⁰ Каже Йому молодець: Все се хоронив я з малку мого; чого ще не достає менї?

²¹ Рече до него Ісус: Коли хочеш бути звершений, іди продай, що маєш, і дай убогим, а мати меш скарб на небі; і приходь, та й іди слїдом за мною.

²² Як же почув молодець се слово, одійшов засмутившись; бо мав достатки великі.

²³ Ісус же рече до учеників своїх: Істино глаголю вам: Що тяжко багатому ввійти в царство небесне.

²⁴ Знов же глаголю вам: Легше верблюдові кріз ушко голки пройти, нїж багатому в царство Боже ввійти.

²⁵ Почувши ж ученики Його, дивувались вельми, кажучи: Хто ж зможе спасти ся?

²⁶ Ісус же, глянувши, рече їм: У людей се не можливе, у Бога ж все можливе.

³⁸ Now it came to pass, as they went, that he entered into a certain village: and a certain woman named Martha received him into her house.

³⁹ And she had a sister called Mary, which also sat at Jesus’ feet, and heard his word.

⁴⁰ But Martha was cumbered about much serving, and came to him, and said, Lord, dost thou not care that my sister hath left me to serve alone? bid her therefore that she help me.

⁴¹ And Jesus answered and said unto her, Martha, Martha, thou art careful and troubled about many things:

⁴² But one thing is needful: and Mary hath chosen that good part, which shall not be taken away from her.

²⁷ And it came to pass, as he spake these things, a certain woman of the company lifted up her voice, and said unto him, Blessed is the womb that bare thee, and the paps which thou hast sucked.

²⁸ But he said, Yea rather, blessed are they that hear the word of God, and keep it.

¹ Нагодили ся ж деякі того часу, оповідуючи Йому про Галилейцїв, котрих кров Пилат змішав з жертвами їх.

² І озвавшись Ісус, рече їм: Чи думаєте, що Галилейцї сї грішнїщі від усїх Галилейцїв були, що так постраждали?

³ Нї, глаголю вам; тільки ж, коли не покаєтесь, усї так само погинете.

⁴ Або ті вісїмнайцять, що впала на них башта в Силоамі та й побила їх, думаєте, що сї були більші довжники, над усїх людей що живуть в Єрусалимі?

⁵ Нї, глаголю вам; тільки ж, коли не покаєтесь, то всї так само погинете.

⁶ Сказав же сю приповість: Смоківницю мав хтось у винограднику своїм посаджену; й прийшов овощу шукати на нїй, та й не знайшов.

⁷ Рече ж до винаря: Ось три роки приходжу, шукаючи овощу на смоківницї сїй, та й не знаходжу. Зрубай її: на що й землю займає?

⁸ Він же, озвавшись, каже йому: Господи, зостав її і на се лїто, поки прокопаю круг неї та обложу гноєм;

⁹ чей зродить овощ; коли ж нї, тодї зрубаєш її.

¹⁰ Навчав же в одній школї по суботам.

¹¹ І ось була жінка, маючи духа недуги вісїмнайцять років, і була згорблена, й не могла зовсїм випростатись.

¹² Побачивши ж її Ісус, покликав, і рече їй: Жінко, одзволилась єси від недуги твоєї.

¹³ І положив на неї руки, й зараз стала права, й прославляла Бога.

¹⁴ Озвав ся ж шкільний старшина, досадуючи, що в суботу сцїлив Ісус, і каже народові: Є шість днїв, в котрі годить ся робити; оттодї ж приходьте, та й сцїляйтесь, а не субітнього дня.

¹⁵ Відказав тодї йому Господь, і рече: Лицеміри, хиба не кожен з вас у суботу одвязує вола свого або осла від ясел, та веде поїти?

¹⁶ Сю ж дочку Авраамову, що вязав сатана, бач, вісїмнайцять років, чи не годилось одзволити од вязила сього в день субітнїй?

¹⁷ І, як се промовив, засоромились усї противники Його, а всї люде радувались усїм славним, що сталось від Него?

¹⁸ Рече ж: Кому подобне царство Боже? й кому уподоблю його?

¹⁹ Подобне воно зерну горчицї, що взявши чоловік, кинув у город свій, і виросло воно, й стало дерево велике; й птаство небесне кублилось між гіллєм його.

²⁰ І знов рече: Кому уподоблю царство Боже?

²¹ Подобне воно квасу, що взявши жінка, розчинила у трох мірках борошна, поки вкисне все.

²² І проходив через городи й села, навчаючи й верстаючи дорогу до Єрусалиму.

²³ Каже ж один Йому: Господи, чи тих мало, що спасають ся? Він же рече до них:

²⁴ Силкуйтесь увійти тїсними ворітьми; бо многі, глаголю вам, шукати муть увійти, та й не здолїють.

²⁵ І, як устане господар та зачинить двері, а ви зачнете, стоячи знадвору, стукати в двері, говорячи: Господи, Господи, відчини нам, то озвавшись, скаже вам: Не знаю вас, звідкіля ви;

²⁶ тодї станете казати: Ми їли перед Тобою й пили, й по улицях наших навчав єси.

²⁷ І скаже: Глаголю вам, що не знаю вас, звідкіля ви: уступіть ся від мене, всї, що робите неправду.

²⁸ Там буде плач і скреготаннє зубів, як побачите Авраама, та Ісаака, та Якова і всїх пророків у царстві Божому, себе ж вигнаних геть.

²⁹ І прийдуть од сходу й заходу, і від півночі й полудня, та й сядуть у царстві Божому:

³⁰ І ось є останнї, що будуть перві, й перві, що будуть останнї.

³¹ Того дня приступили деякі Фарисеї, кажучи Йому: Зійди звідсїля, бо Ірод хоче Тебе вбити.

³² І рече їм: Ідїть та скажіть лисицї тій: Ось виганяю біси, й сцїлення роблю сьогоднї й завтра, а третього дня скінчаю ся.

³³ Тільки ж мушу сьогоднї і завтра й дальшого дня ходити, бо не можна пророкові загинути осторонь Єрусалиму.

³⁴ Єрусалиме, Єрусалиме, що вбиваєш пророків і каменуєш посланих до тебе! скільки раз хотїв я зібрати дїти твої, як курка своє гнїздо під крила, й не схотїли.

³⁵ Оце ж оставляєть ся вам господа ваша пуста; істино ж глаголю вам: Що не побачите мене, доки прийде час, що скажете: Благословен грядущий в імя Господнє.