¹⁶ Одинайцять же учеників пійшли в Галилею, на гору, куди повелїв їм Ісус.

¹⁷ І, побачивши Його, поклонились Йому; инші ж сумнились.

¹⁸ І, приступивши Ісус, промовив до них, глаголючи: Дана менї всяка власть на небі й на землї.

¹⁹ Ійдїть же навчайте всї народи, хрестячи їх в імя Отця, і Сина, й сьвятого Духа,

²⁰ навчаючи їх додержувати всього, що я заповідав вам; і ось я з вами по всї днї, до кінця сьвіта. Амінь.

¹ Звіщаю ж вам, браттє, благовістє, що я благовіствував вам, котре й прийняли ви, і в котрому встояли,

² котрим і спасаєтесь, коли памятаєте, яким словом я благовіствував вам, хиба що марно увірували.

³ Бо я передав вам найперш, що й прийняв, що Христос умер за наші гріхи по писанням,

⁴ і що поховано Його, і що встав третього дня по писанням,

⁵ і що явив ся Кифі а опісля дванайцятьом.

⁶ Після того явив ся більш пяти сотень братам разом, з котрих більше живуть і досї, инші ж і впокоїлись.

⁷ Після того явив ся Якову, а потім усїм апостолам.

⁸ На останок же всїх, мов якому недорідку, явивсь і менї.

⁹ Я бо останнїй з апостолів, котрий недостоєн зватись апостолом, бо гонив церкву Божу.

¹⁰ Благодаттю ж Божою я те, що є; і благодать Його до мене була не марна, а більш усїх їх працював я; не я ж, а благодать Божа, що зо мною.

¹¹ Чи то ж я, чи то вони, так проповідуємо, і так ви увірували.

¹⁶ І ось один, приступивши, каже Йому: Учителю благий, що доброго робити менї, щоб мати життє вічне?

¹⁷ Він же рече до Него: Чого ти звеш мене благим? нїхто не благий, тільки один, Бог. Коли ж бажаєш увійти в життє, держи заповідї.

¹⁸ Каже до Него: Которі? Ісус же рече: Оцї: Не вбивай, Не роби перелюбу, Не крадь, Не сьвідкуй криво;

¹⁹ Поважай батька твого й матїр, і: Люби ближнього твого, як себе самого.

²⁰ Каже Йому молодець: Все се хоронив я з малку мого; чого ще не достає менї?

²¹ Рече до него Ісус: Коли хочеш бути звершений, іди продай, що маєш, і дай убогим, а мати меш скарб на небі; і приходь, та й іди слїдом за мною.

²² Як же почув молодець се слово, одійшов засмутившись; бо мав достатки великі.

²³ Ісус же рече до учеників своїх: Істино глаголю вам: Що тяжко багатому ввійти в царство небесне.

²⁴ Знов же глаголю вам: Легше верблюдові кріз ушко голки пройти, нїж багатому в царство Боже ввійти.

²⁵ Почувши ж ученики Його, дивувались вельми, кажучи: Хто ж зможе спасти ся?

²⁶ Ісус же, глянувши, рече їм: У людей се не можливе, у Бога ж все можливе.

¹ Нагодили ся ж деякі того часу, оповідуючи Йому про Галилейцїв, котрих кров Пилат змішав з жертвами їх.

² І озвавшись Ісус, рече їм: Чи думаєте, що Галилейцї сї грішнїщі від усїх Галилейцїв були, що так постраждали?

³ Нї, глаголю вам; тільки ж, коли не покаєтесь, усї так само погинете.

⁴ Або ті вісїмнайцять, що впала на них башта в Силоамі та й побила їх, думаєте, що сї були більші довжники, над усїх людей що живуть в Єрусалимі?

⁵ Нї, глаголю вам; тільки ж, коли не покаєтесь, то всї так само погинете.

⁶ Сказав же сю приповість: Смоківницю мав хтось у винограднику своїм посаджену; й прийшов овощу шукати на нїй, та й не знайшов.

⁷ Рече ж до винаря: Ось три роки приходжу, шукаючи овощу на смоківницї сїй, та й не знаходжу. Зрубай її: на що й землю займає?

⁸ Він же, озвавшись, каже йому: Господи, зостав її і на се лїто, поки прокопаю круг неї та обложу гноєм;

⁹ чей зродить овощ; коли ж нї, тодї зрубаєш її.

¹⁰ Навчав же в одній школї по суботам.

¹¹ І ось була жінка, маючи духа недуги вісїмнайцять років, і була згорблена, й не могла зовсїм випростатись.

¹² Побачивши ж її Ісус, покликав, і рече їй: Жінко, одзволилась єси від недуги твоєї.

¹³ І положив на неї руки, й зараз стала права, й прославляла Бога.

¹⁴ Озвав ся ж шкільний старшина, досадуючи, що в суботу сцїлив Ісус, і каже народові: Є шість днїв, в котрі годить ся робити; оттодї ж приходьте, та й сцїляйтесь, а не субітнього дня.

¹⁵ Відказав тодї йому Господь, і рече: Лицеміри, хиба не кожен з вас у суботу одвязує вола свого або осла від ясел, та веде поїти?

¹⁶ Сю ж дочку Авраамову, що вязав сатана, бач, вісїмнайцять років, чи не годилось одзволити од вязила сього в день субітнїй?

¹⁷ І, як се промовив, засоромились усї противники Його, а всї люде радувались усїм славним, що сталось від Него?

¹⁸ Рече ж: Кому подобне царство Боже? й кому уподоблю його?

¹⁹ Подобне воно зерну горчицї, що взявши чоловік, кинув у город свій, і виросло воно, й стало дерево велике; й птаство небесне кублилось між гіллєм його.

²⁰ І знов рече: Кому уподоблю царство Боже?

²¹ Подобне воно квасу, що взявши жінка, розчинила у трох мірках борошна, поки вкисне все.

²² І проходив через городи й села, навчаючи й верстаючи дорогу до Єрусалиму.

²³ Каже ж один Йому: Господи, чи тих мало, що спасають ся? Він же рече до них:

²⁴ Силкуйтесь увійти тїсними ворітьми; бо многі, глаголю вам, шукати муть увійти, та й не здолїють.

²⁵ І, як устане господар та зачинить двері, а ви зачнете, стоячи знадвору, стукати в двері, говорячи: Господи, Господи, відчини нам, то озвавшись, скаже вам: Не знаю вас, звідкіля ви;

²⁶ тодї станете казати: Ми їли перед Тобою й пили, й по улицях наших навчав єси.

²⁷ І скаже: Глаголю вам, що не знаю вас, звідкіля ви: уступіть ся від мене, всї, що робите неправду.

²⁸ Там буде плач і скреготаннє зубів, як побачите Авраама, та Ісаака, та Якова і всїх пророків у царстві Божому, себе ж вигнаних геть.

²⁹ І прийдуть од сходу й заходу, і від півночі й полудня, та й сядуть у царстві Божому:

³⁰ І ось є останнї, що будуть перві, й перві, що будуть останнї.

³¹ Того дня приступили деякі Фарисеї, кажучи Йому: Зійди звідсїля, бо Ірод хоче Тебе вбити.

³² І рече їм: Ідїть та скажіть лисицї тій: Ось виганяю біси, й сцїлення роблю сьогоднї й завтра, а третього дня скінчаю ся.

³³ Тільки ж мушу сьогоднї і завтра й дальшого дня ходити, бо не можна пророкові загинути осторонь Єрусалиму.

³⁴ Єрусалиме, Єрусалиме, що вбиваєш пророків і каменуєш посланих до тебе! скільки раз хотїв я зібрати дїти твої, як курка своє гнїздо під крила, й не схотїли.

³⁵ Оце ж оставляєть ся вам господа ваша пуста; істино ж глаголю вам: Що не побачите мене, доки прийде час, що скажете: Благословен грядущий в імя Господнє.