Я радий, що проект закінчився добре в Айвенсі. Чи змогли діти самі спробувати ткати чи гончарити, як запитує Сара, чи вони просто спостерігали? У майстерні мого сина вони більше навчилися на практиці, аніж спостерігаючи.
У Івенцы, здається, майстри добрі. Моя онука влітку в таборі теж трохи глину м’яла руками, то після того цілий тиждень відмивалася, але дуже запам’ятала. Цікаво, чи давали дітям самим за ткацький верстат сісти хоч на годинку.
Так, практичні роботи завжди ліпші. Мій син мав спробувати кинути трохи глини на парафіяльній майстерні минулого року, і досі розповідає, як це було безладно та весело, хоча фартух не врятував його взуття. Чи дозволили дітям добре попрацювати на ткацькому верстаті в Айвенсі, чи це була здебільшого демонстрація?
У Івенцы, мабуть, гарні майстри, якщо діти так запам’ятали. Моя старша донька теж якось ліпила з глини на заняттях у церкві, потім ми вдвох відтирали руки милом з содою. Цікаво, чи садили їх за верстат хоч на півгодини, чи тільки дивилися.
Так, діти забруднили руки — було практичне заняття з гончарства, де кожен намагався сформувати просту миску на колесі. Дехто навіть забрав додому свої косі шедеври. Ви коли-небудь робили щось подібне в дитинстві?
Так, це єдиний спосіб зануритися в практичну роботу. В Айвенсі вони дозволили старшим дітям попрацювати за ткацьким верстатом після демонстрації – кілька з них сплели пару рядів простого візерунка і виглядали такими гордими. Глиняна історія вашого хлопчика змусила мене посміхнутися; мій повертався додому з подібної майстерні з глиною у волоссі кілька днів. Чи пробував він ще раз після інциденту з взуттям?
Так, майстри там справді терплячі й уважні. Моя молодша донька торік теж у такому таборі була, то після гончарного круга в неї руки сині були, але вона й досі згадує, як сама мисочку ліпила. А за верстат, здається, дітей таки саджали, хоч і під наглядом, бо без цього ніяк не відчуєш.
